Курси юних підприєців. Крилов. Дєвочка моя

Перед тим, як я розповім про подію, що відбулась наприкінці мого цікавого джуніоречівментського періоду, ще одна «замальовка».
Палац піонерів свого часу був неймовірним місцем. Там було безліч самих різноманітних гуртків. Шахи, якісь випалювання, театральний гурток (о, ще одна захоплююча історія), циркова студія, якість електротехніки і так далі – без кінця. До речі, наш клас розташовувався в самому модному місці – в цоколі, неподалік від входу.

В якихось справах ми бігали поверхами Палацу: то до комп’ютеної класи, то ще кудись і, коли ти йдеш кудись, чи несешся як вкушений, бачиш таких саме підлітків, які кудись чимчикують із своїми моделями літаків, чи якимось роботами, відчуваєш свою долученність до якогось неймовірного і цікавого процесу. Це відчуття у мене зберіглось навіть до цих пір. Я легко можу його пригадати. Мабуть тому, що поза Палацом нічого подібного не відбувалось. Зовні життя було не таке цікаве, як тут.

Так от, у нас в Палаці була досить велика, справді велика концертна зала амфітеатром. І от якось всіх «піонерів», що тусовались в Палаці, покликали на концерт заїзжої, на той час, «великостоличної» зірки – Сергія Крилова.
Ми, звичайно, знали хто це такий. Він вже тоді був досить популярний. Але на концерті в скромному Палаці піонерів він вперше виконав ту пісню, лише за якою його знають в першу чергу.

Сидимо ми значить, кайфуємо від долучення до культурного життя. Такий собі просвітлений молодняк. Концерт некваплячись добігає свого фіналу, аж раптом, Сергій каже:

– Я тут довго вагався, коли… Ви така гарна публіка… Я написав нову пісню і не знав, не думав про те, де і коли виконати її вперше. Так от, я вирішив, що ви – саме ті, хто послухає мій новий твір найперші.

І він заспівав «Девочка моя». Зал сприйняв пісню дуже приязно. А я сказав своїм корєшам, що ця пісня – мегахіт і вона зробить його ще крутішим. Так я навчився відчувати тренди 😊

Хоча одразу після виконання пісні, та й до цих пір, я не зовсім розумію, як герой пісні міг народитись, якщо його мама цибнула згори до асфальту, де поєднала своє серце із батьком пісенного героя і таким чином з ним познайомилась. Як він міг народитись? Мо дитина-зомбі? Теж варіант, до речі. Ще цікавіше, ніж це звучить 😊

Насправді, у мене залишились мегаприємні враження від концерту і ще ще довго смакував у пам’яті всі подробиці того дня. Це справді була значна подія для пост-радянського підлітка.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *