Як я позбавився звички тягати рюкзака

Сьогодні не дуже звична, але цікава тема. Рюкзак. Або сумка. Що це, навіщо і чи потрібно це стильному хлопцеві троха за 40? Якщо коротко і просто: ні. Якщо довго і з поясненнями – читаємо нижче.

Я все своє життя, як і майже взагалі всі люди на планеті, з певного віку тягав за собою сумку. Спочатку це була школа, потім Уні, потім робота і так далі. Весь час це було якось потрібно. В школі і Уні – це підручники, зошити, всяке приладдя для важкої навчальної праці. Ще їжа. Ще змінка. Ще спортивний одяг і так далі. Це можна зрозуміти.

На роботу теж щось тягнеться. Папери. Договори. Проекти. Ноутбуки. Планшети. Все те, що типу можна роботи вдома по роботі. Ще їжа. Але тут вже явно і однозначно додаються ще й якісь особисті речі. Ліки. Косметика. Телефони. Гаманці. Парасолі. Зброя. Презервативи. Ну і ще щось по дрібницях.

Ось і все. Коло замкнено. Потроху, з дитинства, ми привчились постійно щось тягати за собою. Я проводив такий експеримент. Нічого з собою не брав. Як колись. Коли був дитиною і грався в дворі з однолітками. Нам нічого не було потрібно. Все, що було потрібно, бралось, використовувалось і викидалось. Все. Ніяких запасів і «про всякий випадок». Тільки те, що потрібно тут і зараз і без зайвих сумок-рюкзаків. Так от. Я відчув явне відчуття дискомфорту від відсутності свого рюкзака із звичними речами. Це було неприємно. Як тільки я взяв рюкзака до рук знов – відчуття зникло. Це мене збентежило.

Тепер з іншого боку. Так сталось, що я припинив носити футболки і светри. Натомість сорочки і маринарки. Але про це ще буде окремо. Так от. Тягати на собі в такому вигляді рюкзака було вже не просто не зручно, а й суцільно недоречно. Гарний легінь в розкішній сорочці і приголомшливій маринарці, а за спиною – рюкзак. Маячня? Я теж так подумав і….. Припинив використовувати рюкзаки і сумки в повсякденні.

Так, можна було б замінити рюкзака гарною сумкою. Або портфелем. Або ще чимось – варіантів безліч. Просто, коли переді мною виникло оце питання із рюкзаком, я обдумав всю ситуацію в цілому і прийшов ось до яких висновків.

Сумка на ремені має суттєві недоліки – вона висить на одному плечі і обтяжує його. Деформує. Це факт. І руйнувати своє тіло я не хочу. Ну і це все ще виглядає дивно. Сумка на ремені висить на розкішній маринарці. Маячня. Портфель або ручна сумка. Варіант. Але тоді одна рука постійно зайнята. І ще, з моїм характером його просто десь забутись. Не підходить.

Крок за кроком, я зрозумів дуже просту річ. Мені не потрібна сумка. Вона мені просто не потрібна. Все просто. Так, час від часу я брав свій ноутбук із роботи додому. Для того, аби цього не робити – я купив собі ще один невеликий ноутбук, який вже був у використанні, дуже дешево, але потужності якого мені цілком вистачає. Продублював вдома і на роботі кабелі, якісь дрібні речі. Пігулки теж. Додав в авто ще те, що могло би мені зненацька знадобитись. І все. Сумка мені не потрібна. Взагалі.

Тепер у мене із собою лише ключі, телефон і гаманець. Все цілком без проблем поміщається в кишенях і не заважає.

Проте я відчув свободу. Ще трохи особистої свободи. Але наскільки це приємно! І Мені не потрібні сумки, які руйнують моє тіло. Мені не потрібні речі, які я використовував раз на місяць, але постійно тягав за собою.

Вже кілька тижнів я використовую сумки лише тоді, коли мені щось навмисно треба перенести з пункту А в пункт Б одноразово або коли я ходжу до магазину. Весь інший час я цілком вільний від вантажів і обтяжень. І це неймовірно приємне відчуття. Особливо, коли на тобі вишукана сорочка.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

 

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.