Про відсутність часу і стосунки

Оскільки тепер я – самотній легінь (о ні, ще не вуйко), то одна із розваг – знайомства і тусовки із дівчатами. Дівчата різні бувають. Тому вже якась статистично-об’єктивна картина складається і сьогодні я би поговорив про цікаву штуку – «нема часу» називається.

Continue reading “Про відсутність часу і стосунки”

Чи гей я? Неочікувана відповідь 😊

Знову про сауну. Як я вже казав, час від часу я відвідую цей оздоровчий заклад. Якщо чесно, я люблю робити це один. Просто суцільне занурення в себе. Сидиш собі такий, медитуєш, кілька годин ніхто тебе не чіпає. Власне і ти нікого. Але до мене прив’язався один Телесик. От ми і ходимо до сауни переважно вдвох.

Continue reading “Чи гей я? Неочікувана відповідь 😊”

Курси юних підприєців. Крилов. Дєвочка моя

Перед тим, як я розповім про подію, що відбулась наприкінці мого цікавого джуніоречівментського періоду, ще одна «замальовка».
Палац піонерів свого часу був неймовірним місцем. Там було безліч самих різноманітних гуртків. Шахи, якісь випалювання, театральний гурток (о, ще одна захоплююча історія), циркова студія, якість електротехніки і так далі – без кінця. До речі, наш клас розташовувався в самому модному місці – в цоколі, неподалік від входу.

Continue reading “Курси юних підприєців. Крилов. Дєвочка моя”

Про сауни. Як це відбувається і як я до цього звикав

Вчора гарно повисіли в сауні. Сауна – це особливе місце. Тим більше в Австрії, тим більше – у Відні. Сауну я намагаюсь двічі-тричі на місяць відвідувати, буває, що лиш раз виходить, але тим не менше. Раніше я відвідував сауну в комплексі тут, в центрі міста, але ми знайшли щось краще.

Continue reading “Про сауни. Як це відбувається і як я до цього звикав”

Курси юних підприєців. Гопота

На вулиці був 92 рік. 92 рік, друзі, це не дрібничка. 92 рік – це рік тотального зубожіння (Тимошенка, привіт!) українського, і не тільки, населення. Відповідним чином – страшний розгул злочинності. В тому числі і підліткової. В тому числі і на Печерську. В тому числі і біля Палацу. Кожного вечора, коли ми йшли до трамваю, нам доводилось долати свої внутрішні страхи. Про мене таке складно подумати, але я був, хоч і досить хоробрий (правда, не дурний) авантюрист, але таки трохи ботан. Теж боявся, одним словом.

Continue reading “Курси юних підприєців. Гопота”

Закордонне побачення

Я такий весь намарафетився, душ-муш, бороду підстриг, натягнув тую модню маринарку, сорочку, тухлі, короче, як на випускний. Дорогою купив модний шампусь, скафандри для нього аж но за п’ятнашку, якісь квіти пристойні. Ну і та й порулив до неї у геть не сусіднє село, далеко, одним словом. Дзвоню, сам весь на нерві. Відкриває, вся така томна, в образє і каже:

Continue reading “Закордонне побачення”

Курси юних підприєців. Компьютери, інтернет, економіка і англійська

Коротше, прелюдія вже позаду, тепер про курси. Вони насправді були неймовірно круті. Мабуть, це була найкраща можливість пізнати новітній світ із усих, що були на той момент в Україні. Приміром, я самий найперший із всіх, кого я знаю особисто, побачив, що таке інтернет. І це було реально копець як круто!

Continue reading “Курси юних підприєців. Компьютери, інтернет, економіка і англійська”

Курси юних підприєців. Прелюдія

Ця маленька історія насправді, хоч і зовсім невеличка, лише про незначний епізод, але я зараз переконаний, що вона про все моє життя. Якби не вона – то геть нічого не було б. Взагалі нічого. Тобто було б, але зовсім все по іншому… Continue reading “Курси юних підприєців. Прелюдія”

Засумували? :)

Щоденник самотнього у Відні. Тепер це про це. Спробую. Мо, хтось буде читати 🙂